• Вт. Бер 5th, 2024

Історія міського театру

Випадково помітив, що 8 травня буде 80-річний ювілей з моменту, коли на окуповану Київську оперу впала бомба, проломила дах і вбила німецьких офіцерів у кількості 4 шт. З цього приводу вирішив розповісти вам декілька цікавих фактів про будівлю нашого Національного театру опери та балету, від самої ідеї його виникнення і до вищезгаданого випадку.

ПЕРШИЙ МІСЬКИЙ ТЕАТР.

Думку побудувати театр спровокувало перенесення контрактових ярмарків з Дубно до Києва (на Поділ) у 1797 році. Числені колективи артистів, що стали приїздити на київські контрактові ярмарки, були змушені виступати у тимчасових і орендованих приміщеннях. Тому у 1804 році новий губернатор дослухався до порад і видав наказ про зведення Першого Міського театру за проєктом архітектора Андрія Меленського. Будівництво завершили у 1806 році: дерев’яний, двоповерховий, прямокутний театр розташувався на Кінній площі (нині — Європейська).

ДРУГИЙ МІСЬКИЙ ТЕАТР.

Будівля Першого Міського театру простояла 45 років, була визнана застарілою і розібрана у 1851. Київська влада прийняла рішення будувати новий. Другий Міський театр збудували у 1856 році за проєктом Петербурзького архітектора Івана Штрома, який активно працював по всій Україні, зокрема, у Києві. Штром також брав участь у проєктуванні Київського Кадетського корпусу, Кірхи Святої Катерини, Володимирського собору, Присутственних місць та Старокиївської пожежної частини з каланчею.

Другий Міський театр розташувався вже на поточній локації — на розі вулиць Володимирської та Кадетської (нині — вул. Богдана Хмельницького). Оскільки він мав досить непоказний вигляд, ходила легенда, що проєкт театру надіслали для погодження до Петербурга одночасно з іншим штромівським проєктом — Житомирської обласної філармонії — і ці два проєкти переплутали.
Власну оперну трупу у новому театрі створили лише через 10 років, поштовхом до цього стали успішні гастролі у Києві італійських оперних труп у 1865-66 роках.

ПОЯВА СУЧАСНОЇ ОПЕРИ.

Будівля Другого Міського театру проіснувала 40 років. 5 лютого 1896-го, в останній день театрального сезону, після ранкової вистави за пушкінським твором “Євгеній Онєгін” — розпочалася пожежа і театр вигорів вщент. Було оголошено конкурс на спорудження нового театру, його виграв проєкт петербурзького німця Віктора Шретера. Будівництво на тому ж місці завершили у 1901 році.

Над головним входом нового театру розмістили офіційний герб Києва у вигляді архистратига Михаїла. Але київський митрополит Фіогност, який вважав театр гріховним закладом, добився аби архангела прибрали. Тоді герб замінили геральдичними грифонами, які тримають у лапах ліру як символ музичного мистецтва. Ця оперна будівля Віктора Шретера стоїть і донині, являючись третьою за віком в Україні після Одеської (1887) та Львівської опери (1900).

ОКРОПЛЕНА КРОВ’Ю.

У 1911 році історія київської опери збагатилася замахом на російського прем’єр-міністра Петра Столипіна. Киянин Дмитро Богров, який одночасно був революціонером-есером і таємним агентом поліції — двічі стріляв і смертельно поранив Столипіна під час другого антракту опери за пушкінською “Казкою про царя Салтана”. Через кілька днів Столипін помер, а Богрова схопили на місці та невдовзі стратили. Цікаво, що Дмитро Богров сам попередив царську охорону про те, що начебто готується замах і охорона надала йому квитки на захід, аби Богров мав можливість впізнати названого ним нвбивцю. Конкретні мотиви замаху Богрова на Столипіна й досі залишаються загадкою.

МІСЦЕ ЗІБРАНЬ.

У роки революції приміщення оперного театру використовувалося не тільки для мистецтва, але й для проведення з’їздів. Зокрема, 1917 року в його приміщенні проходив ІІ Всеукраїнський військовий з’їзд, на якому було проголошено Перший Універсал Української Центральної Ради.

НІМЕЦЬКИЙ РЕВЕРАНС.

Під час німецької окупації очільником театру був призначений німецький ставленик Брюкнер. Театр іменувався “Великою оперою” та продовжував працювати для “німців і союзних націй”. Цікаво, що Брюкнер заборонив виконання російської музики, проте окрім німецьких опер (мовою оригіналу), ставив також італійські опери в українському перекладі Дмитра Ревуцького, і навіть деякі твори українських авторів дорадянського періоду. А 8 травня 1943 року на голови німецьких поціновувачів опери прилетіла бомба….

Про Київський театр опери та балету можна ще багато розповісти у різних аспектах. Проте на сьогодні досить. Сподіваюся, ви дізналися для себе щось цікаве.

Автор: Maks Poznyak

0 0 голосів
Рейтинг статті
Facebook Profile photo

Від Олег Коваль

Модератор. Всі тексти на сайті в авторської редакції.

Залишити відповідь

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
0
    0
    Ваш кошик
    Ваш кошик порожнійПовернутися в магазин