22 травня — річниця з дня народження видатного українського художника, наставника митців і хранителя української культури — Фе́дора Григо́ровича Криче́вського (1879 — 1947).
Мабуть, найважливішу роль у своєму житті Федір Кричевський зіграв, організувавши у 1917 році у Києві осередок розвитку українського мистецтва, що за царських часів утискалося й активно привласнювалося Російською імперією. Цим осередком стала Українська академія мистецтва, одним зі співзасновників і першим ректором якої виступив Кричевський.
Протягом понад 100-річного існування академія являється головним вишем з підготовки кадрів українського образотворчого мистецтва й архітектури. У стінах української академії викладали і навчалися багато митців з гучними іменами, там сформувались всесвітньо відомі мистецькі школи Михайла Бойчука, Федора Кричевського, Георгія Нарбута.
За часів відсутності в Україні відповідного вишу, сам Федір Кричевський, як і багато інших видатних українських живописців — їздив здобувати освіту до Петербурзької академії мистецтв (1907—1911). Відмінне навчання дозволило йому отримати престижний статус пенсіонера імператорської Академії та можливість продовжити навчання у Відні у відомого австрійського художника Ґустава Клімта. Клімтивський вплив можна розгледіти у багатьох відомих роботах Кричевського, українець майстерно поєднував неповторний стиль австрійського наставника з рідними мотивами.
Одним із захоплень Федора Григоровича було збирання українського народного мистецтва: іконопису, килимів, різноманітної вишивки, кераміки. На його дачі у Шишаках (Полтавщина), де Кричевський відпочивав влітку і куди запрошував своїх київських студентів на літню практику — утворилась солідна колекція.
У 1927 році він написав свій знаменитий триптих «Життя», який роком пізніше наробив чималого галасу на міжнародній виставці у Венеції. Італійська преса просто гула, вихваляючи художні чесноти цієї роботи, і опублікувала понад 40 (!) репродукцій триптиха.
Після захоплення влади більшовиками Кричевський категорично не сприймав їхню ідеологію. Коли у 1930-ті роки українська культура зазнавала репресій з боку “червоних” — художник малював зухвалий автопортрет в білому кожусі з українським орнаментом.
Під час Другої світової війни митець фактично ухилився від евакуації до Уфи і залишився з дружиною на окупованій території — у зруйнованому більшовиками Києві. В той самий час він являвся головою Спілки митців України.
Коли влітку 1943 року у Кричевського сталося загострення виразки шлунку, він виїхав на захід за запрошенням шанувальника його творчості — німецького лікаря Фергесена. У Німеччині лікар врятував українського художника двічі: спершу від хвороби, а вдруге — витягнув митця з катівні Гестапо, куди Кричевський втрапив за наклепом.
Полегшення тривало недовго: після прориву фронту радянською армією — Федір Кричевський не встиг виїхати далі на Захід і його заарештувало НКВС за звинуваченням у колабораціонізмі. Він пробув у лабетах “СМЕРШу” рік, що значно підірвало його здоров’я, проте нічого конкретного йому інкримінувати так і не змогли, просто позбавивши наукового звання і титулу заслуженого діяча мистецтв, а також заборонивши проживати у Києві, де він мешкав і викладав з 1913 року.
Після закінчення війни Микита Хрущов обіцяв Кричевському “помилування”, якщо той намалює портрет Сталіна. Однак Митець відмовився, а своїм учням зізнався: «Бачите, малювати всяких там временщиків-фаворитів, пройдисвітів і мерзотників мені мій сан не дозволяє».
Українець ніколи не зраджував своїм принципам — в його творчому доробку відсутні будь-які ідеологічні роботи на користь радянського режиму.
Кілька останніх років життя Федір Кричевський мешкав у Ірпені. Помер він символічно — за мольбертом. По при продовольчу підтримку збоку його відомої учениці Тетяни Яблонської — ймовірно, причиною смерті стало загострення старих хвороб шлунку на тлі післявоєнного голоду.
У 1965 році прах Федора Кричевського перепоховали у Києві на Лук’янівському цвинтарі (ділянка № 25, ряд 15, місце 3), а також назвали на його честь вулиці у Святошинському районі столиці та в Ірпені.
Автор: Maks Poznyak
___________________
P.S.: Усім, хто цікавиться історією українського мистецтва — наполегливо раджу відвідати екскурсію у Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА), там ви побачите і дізнаєтесь багато цікавого. Якщо бажаєте контакти яскравого екскурсовода — пишіть в коментарі або у приватні повідомлення.