• Ср. Тра 22nd, 2024

Мені було трохи більш як три роки, коли я вперше побачив Оболонь. Йшов 79-й рік. Мої бабуся і дідусь отримали квартиру в новенькій панельній дев’ятиповерхівці на Богатирській, 20. З перших вражень мені найбільше запам’ятався піщаний пустир із розсипаним по окрузі промисловим сміттям: металевим виштампуванням і якимись чорними пластмасовими обрізками, які зазвичай залишаються після виробів. Гучні звуки роботи земснаряда, попелища з мотлохом що перегорає, зграї вороння, що кружляли над самотніми багатоповерхівками, оточеними будівельними побутівками та парканами. Все це супроводжувалося невпинними поривами вітру, який нещадно засипав піском очі. У ті часи Оболонський масив здавався неживою непривітною пустелею, де людина намагається опанувати новий життєвий простір, відбираючи у природи території, замуровуючи в бетон і асфальт все, що зустрічається на її шляху.
До середини ’80-х Оболонь починає розквітати, висаджені дерева підростають, створюючи тінисті оази біля парадних входів, даруючи мешканцям будинків рятівну прохолоду в літню спеку. Газони почали заростати соковитою травою, життєва сила якої стрімко пробивалася крізь щілини бетонних плит пішохідних доріжок, іноді створюючи незручності перехожим. Бувало ідеш такою дорогою, задумливо й невимушено тримаючи обидві руки в кишенях, не помічаючи як носок твоїх сандалів, куплених на виріст, чіпляється за шматок густої трави, що пробилася крізь стики плит. Втрачаючи рівновагу намагаєшся викинути руки вперед, різко висовуючи їх з кишень, розкидаючи перед собою всі копійки, що накопичилися… Після таких фінтів уважність і зосередженість приходить сама собою. Але повернемося до розповіді про новий район.
Планування Оболоні було таким, що у кожному його мікрорайоні розташовувалась незалежна інфраструктура: дитячий садок, школа, магазини, а пізніше з’явилися перші універсами — такі собі супермаркети по-радянські. В одному з універсамів, що відкрився до 1500-річчя Києва, на вулиці Героїв Дніпра я вперше побачив дивовижний на той час магазин самообслуговування, в якому не потрібно було тикати продавчині пальцем на товар, потім йти до каси за чеком і лише після цих дій забирати вибраний продукт. Тепер можна було просто взяти залізний візок, пройтися залом за потрібними товарами, після вибору яких просто стати в чергу до однієї з кас.
У прибудинковому облаштуванні теж були свої інновації. Огородження зеленої території навколо будинків мало подвійне призначення. А саме його верхня труба була з отвором у своєму тілі та, підключена до центрального водопостачання, використовувалася як пристрій для поливу газонів. У теплі літні вечори дітлахи з непідробним інтересом спостерігали за маленькими фонтанчиками, спрямованими у бік зелених насаджень, які тонкими струмками вириваються із залізних огорож.
Станцію “Героїв Дніпра” відкрили на початку листопада 1982 року, до цього добиратися з Подолу доводилося на 11 трамваї до зупинки Зої Гайдай, потім пішки до будинку бабусі та дідуся.
Забираючи мене до себе в гості, бабуся казала: «Їдемо на курорт» — і насправді Оболонь стала для мене курортом. Щодня ми ходили засмагати та купатися на озеро, розташоване через дорогу від будинку. Дідусь брав снасті та паралельно примудрявся ловити рибу. До речі, там він навчив мене плавати. А неподалік Міністерського озера у нас було дві ділянки по п’ять соток, де ми вирощували картоплю. Щоправда, після пари невдалих сезонів, коли урожай, що виріс, хтось успішно і безкарно привласнював собі, дідусеві, втомленому від безвиході, довелося віддати їх… «Земля не повинна стояти, її потрібно обробляти. Може, комусь більше пощастить», — казав він.
І щоб не відбувалося, і хай там що, одні із найтепліших спогадів мого дитинства пов’язані саме з цим районом.

Олег Коваль

4.2 10 голосів
Рейтинг статті
Facebook Profile photo

Від Олег Коваль

Модератор. Всі тексти на сайті в авторської редакції.

Залишити відповідь

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
0
    0
    Ваш кошик
    Ваш кошик порожнійПовернутися в магазин