• Нд. Тра 19th, 2024
У своєму дописі про такі розважальні заклади у Києві кінця ХІХ – початку ХХ століть, як панорама «Голгофа» і «Біограф-Тир», я навмисне оминув заклад більш вагомий, масштабний, який і за більшовицької влади не лише зберігся, а й успішно існував, розважаючи киян аж до початку німецької окупації у 1941 році. Маю на увазі «Гіппо-палас» або цирк Крутікова.
Промисловий і торгівельний «бум» кінця ХІХст. породжував зростання попитк на розваги, різноманітне дозвілля, а пропозицій було не так багато. Звісно, до міської Думи часом надходили різні ідеї і проекти, але вони не відповідали смакам і вимогам київської влади. У 1891 році депутати через місцеву і російську пресу запросили власників цирків Російської імперії облаштувати подібний розважальний заклад у Києві.
29 березня 1902 року місцевий аматор циркового мистецтва Петро Крутіков запропонував «батькам міста» за власні кошти звести будівлю цирку і зібрати якісну трупу. За рік, 24 березня 1903 року, губернське правління (згоди міського було недостатньо) дозволило будівництво.
П.Крутіков купив земельну ділянку на вул.Миколаївській (нинішня вулиця Архітектора Городецького) за 100 тисяч рублів, що вже від початку перевищило початковий кошторис у 60 тисяч, які планувалось витратити на будівництво. Проект цирку, замовлений Владиславу Городецькому, власника не задовольнив, тому не був прийнятий, іІ замовлення проекту майбутнього цирку отримав Едуард Брандтман.
Ким був цей ентузіаст-аматор, що взявся за створення цирку для Києва?
Петро Сільвестрович Крутіков народився в Києві 4 квітня 1860р. Дворянин, син генерал-майора, закінчив престижну Колегію Павла Галагана, юридичний факультет університету Св. Володимира. Потім служив у Київській судовій палаті. Зв’язки батька забезпечили йому посаду чиновника з особливих доручень при канцелярії Київського, Волинського і Подільського генерал-губернатора Драгомірова. Але, отримавши пристойну спадщину, залишив службу, знехтував юридичною кар’єрою і присвятив себе улюбленій справі – дресировці коней, якою займався для власного задоволення у сімейній садибі на Великій Васильківській,36, де облаштував манеж і де зрідка давав гостям закриті вистави. Варто визнати, що був він не просто аматором, а самородком, з неабияким талантом дресирувальника, закоханого у кінний цирк.
Будівництво цирку коштувало власнику 325 тисяч рублів, що значно перевищувало фінансові можливості Крутікова. Він витратив всі кошти, успадковані від батька і навіть змушений був продати власний маєток.
Цирк Крутікова був освячений і відкритий для відвідування 6 грудня 1903 року (23 листопада за старим стилем). Це була одна з перших споруд у яскравій стилістиці модерну в Києві. Головний фасад прикрасила широка трьохстворчата арка-вікно, що стала архітектурною домінантою будівлі, контрастуючи з дрібними деталями фасадів сусідніх будинків. Також це був один з перших двоповерхових цирків у Європі і найбільший концертний зал тодішнього Києва.
Цегляна споруда мала ряд нововведень і зручностей, небачених для цирку тих років: парове опалення, електричне освітлення, паркетна підлога у фойє, як в театрі, гардероб, величезний скляний купол над манежем, просторий триярусний зал, механізми для трансформації сцени. Цирк був розрахований на 2 тисячі глядачів, і для кожного з них призначалося окреме крісло (а не дерев’яні лавки, як у шапіто). Найроскішніші місця були у 40 чотиримісних ложах.
Від початку у Гіппо-паласі (тобто «кінному палаці») показували винятково номери з кіньми. Найкращими номерами програми вважались виступи самого Петра Крутікова, якому не було рівних у таланті і майстерності. Він першим у Росії показав дресировку без хлиста. За містом він мав манеж і стайні, там і займався дресурою, бо не любив, щоб хтось був присутнім на його репетиціях. Казали, що він любив коней більше, аніж людей, і що їм у нього жилося краще, аніж артистам… Деякі з номерів Крутікова, про які ми можемо лише прочитати у спогадах очевидців, не вдалося повторити і до сьогодні. Наприклад, здається неймовірним номер, коли коні ходять по канату чи шийкам дерев’яних пляшок. Або номер «Сцена з ресторану», коли один кінь сидить за столом, пов’язаний серветкою, в ролі відвідувача, а інший в ролі офіціанта обслуговує його. Одним з ефектних номерів був за участю трьох коней: посередині на одному сидів Крутіков, а коні по боках злагоджено і одночасно повторяли все, що робив Крутіков із своїм конем.
Крутіков особисто виступав біля 4 разів за сезон, основний час присвячуючи управлінню цирком, пошуку і запрошенню гастролерів високого рівня. Було зрозумілим, що на одних конях касу не зробиш. Тому на манежі з’явилис хижаки, що як раз увійшли тоді в моду – леви, тигри, білі ведмеді. Давати вистави у Крутікова в «Гіппо-паласі» вважалось дуже престижним, тому «зірки» із світовим іменем охоче приймали запрошення – славетний клоунський дует Бім і Бом, дресирувальники В.Дурові і Золло, клоун-сатирик А.Дуров, акробати Вінкіни. Йшли спектаклі-пантоміми, поставлені відомим київським балетмейстером Фомою Ніжинським, батьком легендарного танцівника і хореографа Вацлава Ніжинського, що підкорив сцени Парижа і Нью-Йорка. Чудова акустика залу сприяла тому, що в приміщенні цирку охоче давали концерти симфонічні оркестри і відомі оперні співаки – Ф.Шаляпін, Л.Собінов, М.Литвиненко-Вольгемут, М.Баттістіні, Т.Руффо). В цирку виступали письменники О.Купрін і В.Маяковський. Також в цирку Крутікова проводились турніри з класичної боротьби, що мали шалений інтерес у публіки.
Вартість квитка в партері в залежності від ряду була від 1,5 до 2,5 руб. Місця другого ярусу коштували від 60 коп до 1 рубля. Для гімназистів і учнів реального училища квиток в партер коштував 50 коп. За 30-50 коп можна було дивитись вистави з третього ярусу.
Своє 10-річчя «Гіппо-палас» відмітив зниженням вартості квитків. Було введено два тарифи – бенефісний і звичайний. На бенефіси «зірок» ціни залишалися попередніми, але перегляд поточного репертуару подешевшав на 25-30%.
У 1915 році Петро Сільвестрович Крутіков охолов до свого дітища і здав цирк в оренду Олександру Генріховичу Кіссо, клоуну і дресирувальнику (О.Кіссо очолював цирк до 1928 року).
Цирк Крутікова виписав сторінку і у політичну історію України. Саме там, у найбільшому і найзручнішому залі Києва, 29 квітня 1918 року на Всеукраїнському хліборобському конгресі був обраний гетьманом України Павло Скоропадський.
Петро Крутіков не прийняв більшовицький переворот і у 1919р. емігрував до Італії, подальша його доля невідома.
В радянський час споруда цирку була націоналізована і цирк, як розважальний заклад, успішно проіснував до 1941 року. Разом із іншими спорудами на прилеглих до Хрещатика вулицях, як і на самому Хрещатику, будівля цирку була повністю зруйнована вибухами і пожежами 24 вересня 1941 року.
У 1945 році рештки будівлі цирку розібрали аж до фундаменту, як таку, що не підлягає відбудові. 26 травня 1964 на цьому місці відбулося відкриття першого в Києві широкоформатного кінотеатру «Україна».
Автор: Максим Олейников
5 1 голос
Рейтинг статті
Facebook Profile photo

Від Олег Коваль

Модератор. Всі тексти на сайті в авторської редакції.

Залишити відповідь

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
0
    0
    Ваш кошик
    Ваш кошик порожнійПовернутися в магазин