Історія пожежної частини на вулиці Тарасівській

Мабуть, немає жодного, що вчився в моїй школі на вулиці Тарасівській від самого її будівництва у 1955 році та дотепер, хто не знав би цього об’єкту – т.зв. «пожарки». Звідки б ти не йшов до школи чи зі школи, зверху – від університетського Ботанічного саду чи знизу від Саксаганського і Жилянської, або через прохідні двори з Володимирської чи з сусідньої Микільсько-Ботанічної, за роки навчання неодмінно познайомишся з «пожаркою». І ніколи її не забудеш, скільки б років не минуло від того дня, коли вперше побачив яскраво-червоні машини на тротуарі біля розкритих навстіж воріт пожежної частини…
Ця будівля на вул.Тарасівській, 4 має досить цікаву історію, тож про неї й хочу розповісти.
У другій половині ХІХ століття ця садиба, де згодом оселилися і досі квартирують вогнеборці, належала професору, проректору Київського університету Святого Володимира юристу Василю Незабитовському. Садиба та була чималою, 1 тис. кв. сажнів, стояв там одноповерховий дерев’яний особняк на дві квартири та був великий сад.
За квартал від садиби Незабитовського, на розі Володимирської та Караваєвської, пожежна частина і поліційне управління Либідської дільниці міста орендували для своїх потреб особнячок – той, де зараз ректорат КНУ ім.Т.Шевченка. Над ним навіть тодішні пожежники тимчасово надбудували невисоку дерев’яну спостережну каланчу. Та з часом місто росло, пожеж і злочинності менше не ставало, і Либідська дільниця Києва потребувала вже більшого адміністративного і господарського приміщення.
Тож Міська управа придбала у нащадків В.Незабитовського ділянку на вулиці Тарасівській за 23 тисячі рублів для будівництва нового приміщення Либідської пожежної частини та полицівського управління Либідської дільниці. За проєкт архітектора О.Кривошеєва протягом 1895-1897рр. ця ділянка була забудована, і приміщення освятили 29 червня 1897р.
Що ж там спорудили, витративши 80 тисяч рублів (не дуже значна сума для такого будівництва на той час)?
Дві цегляні первісно триповерхові споруди – головний будинок і флігель, які сполучалися одноповерховою дерев’яною стайнею на 30 коней.
Перший поверх головного будинку призначався для розміщення кінних, (пізніше — автомобільних) пожежних виїздів, цейхгауза та телеграфа, другий — для Либідської поліцейської частини з камерами для арештантів, на третьому поверсі була квартира брандмейстера (5 кімнат, кухня, ванна). У флігелі розмістили казарми пожежників та поліційний городових, їдальню, кухню, квартиру запасного брандмейстера, в підвалі — льохи, гауптвахту (т.зв. «сибірку»).
До складу садиби входила цегляна восьмигранна триярусна пожежна каланча заввишки 35 м, що звужувалась догори. Вона увінчувалася аркатурним карнизом, над ним містився майданчик пожежної варти, до якого вели дерев’яні кручені сходи. За архітектурою каланча, оздоблена витонченим пластичним цегляним декором, була однією з найкращих у місті. Усі приміщення були настільки вдало сплановані, що протягом однієї хвилини з моменту отримання команди пожежники встигали потрапити з казарм у стайні, а потім з кіньми на перший поверх і підготувати виїзди.
Головний, фасадний будинок отримав адресу за номером 4, а флігель – 4-А.
За радянської влади поліції не стало, але пожежна служба нікуди не поділася і приміщення на Тарасівський залишалися пожежною частиною, як і до революції. Ділянку оточили високою огорожею (з часом вона була втрачена).
Як писали в титрах старих фільмів, «шлі годи»…
Прикро, але простоявши без ушкоджень весь час німецької окупації, саме 6 листопада 1943р. під час визволення Києва будинок постраждав від пожежі. У 1948 році флігель надбудували четвертим поверхом, перетворивши на житловий будинок. У 1953 році відбудували й фасадний будинок із заміною первісного планування і надбудовою четвертого поверху. Тоді ж пожежна техніка була оновлена на базі машин «ЗІС-151».
А каланчу разом з приміщенням колишньої стайні розібрали лише у 1961-1962рр.
Такою ми й бачили цю «пожарку» протягом усіх років свого шкільного, а далі й університетського навчання, час від часу (а дехто і щодня) проходячи повз неї.
У 1987–1989рр. провели капітальний ремонт фасадної споруди, її цоколь облицювали гранітними полірованими плитами.
Нині у головній будівлі знаходиться пожежна частина №4 Головного Управління МЧС України у м. Києві та правління Добровільного пожежного товариства України, а флігель — житловий будинок.

Автор: Максим Олейников