Перегорнувши останню сторінку цієї книги, я заздрив тим, хто прочитає її вперше. «Святополк II Ізяславович» Сергія Грабаря — захопливий історичний роман-хроніка, де поміж рядків визирає багатогранна особистість автора: історика та філолога, досвідченого знавця Києва і його головних святинь.
У своєму творі Сергій Грабар підіймає завісу над призабутим ім’ям Великого князя київського Святополка II — онука Ярослава Мудрого. Роман розкриває важливу роль правителя у знакових для Києва і Київської Русі подіях на межі XI—XII століть. Заслугами Святополка постають: ініціатива проведення першого і другого з’їзду князів, які допомогли припинити половецькі нашестя; сприяння розквіту Печерського монастиря; закладення Михайлівського Золотоверхого; затвердження довічного герба міста Києва у вигляді архангела Михаїла та низка інших великих досягнень.
Завдяки поєднанню знань і тонкої уяви, на сторінках книги письменник вправно оживляє постаті легендарних ченців — Нестора Літописця і майстра іконопису Аліпія Печерського; описує вдачі князів: самого Святополка, Володимира Мономаха, Давида й Олега Святославовичів, а також змальовує багатьох інших відомих історичних персонажів, їхні стосунки та побут.
Події роману-хроніки добре структуровані. Вміння автора лаконічно доносити образи і думки — додає сюжету динаміки. Мова оповіді підсилює присмак старовини. Для допомоги читачам наприкінці книги прилаштовані словничок незвичайних слів та історичний іменослов, якими я майже перестав користуватися десь після середини своєї літературної подорожі, бо з головою занурився в оповідь.
Роман «Святополк II Ізяславович» Сергія Грабаря допоміг створити в моїй голові своєрідну мапу подій і постатей Київської Русі відповідного періоду, відчути історичних героїв живими, подивитися на певні моменти під новим кутом. Цю книгу я наполегливо раджу всім поціновувачам історичних романів, а особливо тим, хто хоче осягнути велич стародавнього Києва. Ви обов’язково дізнаєтеся щось нове і цікаво проведете час.
Автор: Maks Poznyak