Симон Петлюра та перепуття Київської битви: Від перемоги до викликів у 1919
Київська катастрофа в історії України має зв’язок з подіями під час воєнного конфлікту в 1919 році, коли українські армії намагалися розширити свої позиції на центральній і південній території країни.
Після успішних наступальних операцій українських військ на початку серпня 1919 року, вони зайняли декілька важливих міст, включаючи Жмеринку і Вінницю. За оперативним планом, українські війська продовжили наступ на Київ через залізницю Жмеринка-Київ.
Проте, ціль досягти Києва виявилася більш складною ніж очікувалося, оскільки їм довелося зіткнутися зі значною опозицією радянських військ. Збройні сили Української Народної Республіки (УНР) зіштовхнулись з 12-ою і 14-ою радянськими арміями, які вислали частину своїх дивізій, щоб протистояти українським військам, тоді як інші дивізії радянських армій боролися з білогвардійською Добровольчою армією під командуванням генерала Антона Денікіна.
Після декількох тижнів інтенсивних боїв, українським військам не вдалося долати радянський опір, і вони стикалися з недоліком зброї та інших ресурсів. Це призвело до зупинки українського наступу та відступу назад.
Особливо важливою стала подія, яка сталася 29 серпня 1919 року під час перемовин між 3-м Корпусом УГА під командуванням генерала Кравса та 2-ю Теркською бригадою ЗСПР (Західноукраїнські січові стрільці) в Миронівці. Підписання угоди про розмежування та сфери інтересів військ стало наслідком перемовин і було ратифіковано М. Тарнавським. В результаті галичани (представники ЗСПР) полишили Білу Церкву, що мала вплив на подальші воєнні дії.
Дарма що деякі початкові успіхи, Київська катастрофа ознаменувалася неуспішною спробою українських військ захопити Київ і розширити свої територіальні кордони. В наступні місяці ситуація змінилася, і на території України продовжилися військові конфлікти, що спричинили серйозні зміни в історії країни.
До речі термін “Київська катастрофа” було вигадано самим Симоном Васильовичем Петлюрою.
В цей день народилися
1834 — Осип-Юрій Федькович, український письменник.
1883 — Іван Власовський, український церковний та громадський діяч, учасник українізації церковного життя на Волині.
1986 — Катерина Бондаренко, українська тенісистка.
В цей день померли
1768 — Іван Бондаренко, ватажок гайдамацького загону під час Коліївщини, один з керівників повстання.
1924 — Роман Дзеслевський, вчений-електротехнік, ректор Львівської політехніки (1901–1902).
1949 — Іван Піддубний, український спортсмен-борець, шестиразовий чемпіон світу з боротьби.
1979 — Михайло Крат, український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, учасник світових воєн.