Сьогодні моя розповідь буде про одне з найсвятіших місць Києва — Андріївську гору, на якій височіє відома київська перлина — Андріївська церква. Гора та церква називаються так не дарма. Ще у “Повісті временних літ” згадується візит на землі сучасної України одного з 12 апостолів Христа — Андрія Первозванного. Саме на Андріївській горі перший учень Ісуса встановив хрест і зробив пророцтво про виникнення Києва: що буде тут величне місто і багато красивих храмів.
Перша церква (і теж Андріївська!) з’явилася на Андріївській горі майже 9 з половиною століть тому. Її разом з Янчиним монастирем побудував Великий князь київський Всеволод Ярославич. Монастир назвали на честь дочки князя — Янки, а церкву нарекли Андріївською, бо саме таке ім’я князь отримав при охрещенні. В Янчиному монастирі, до речі, була заснована перша на Русі жіноча школа з вишивальною майстернею. З приходом до влади наступника князя Всеволода — Святополка II Ізяславовича — руська вишивка зазнала розквіту, а київські майстрині Янчиного монастиря славилися своєю роботою далеко за межами Русі.
Але повернемося до нашої гори. У 1215 році, в пам’ять про встановлення хреста Андрієм Первозванним, тут з’явилася наступна церква — Хрестовоздвиженська, яка існувала близько 400 років. Згодом на її місці була споруджена дерев’яна церква, яка простояла недовго і була знищена пожежею наприкінці XVII ст.
У середині XVIII століття на Андріївській горі почалося зведення вже сучасної архітектурної перлини. Перлина — це не просто красива метафора, адже Андріївська церква побудована у стилі бароко, а слово “бароко” перекладається саме як “перлина неправильної форми”. Грандіозна Андріївська церква задумувалася як палацовий храм царської родини, тому її проєктування доручили царському обер архітектору Франческо Растреллі. Растреллі дистанційно розробив проєкт, але вирішив що їхати до Києва і втілювати його самотужки — “нє царскоє ето дело”, тому керувати будівельними роботами відрядили Івана Мічуріна. Коли Мічурін приїхав і побачив місце будівництва, він схопився за голову. Через складний ландшафт Андріївської гори і зсувні ґрунти, просочені підземними водами — спорудження церкви затягнулося на понад десятиліття. Але Мічурін впорався: він облаштував для храму підмурки і спорудив своєрідну підкліть у вигляді двоповерхового стилобату. Ймовірно, саме у другій половині XVIII століття, на честь новозбудованої церкви, отримав власну назву і Андріївський узвіз.
Велична Андріївська церква стоїть непорушно на святій горі вже понад чверть тисячоліття, притягуючи власною вродою киян і гостей міста. Після її зведення, на схилах Андріївської гори наприкінці XVIII століття облаштували Аптекарський сад, де вирощували різне лікарське зілля для київських аптек. Сад починався від Чортового Беремища (неподалік теперішнього фунікулера) і простягався аж до гори Дитинки (відріг Старокиївської гори), проіснував він до середини ХІХ століття.
Такі основні події переживала свята Андріївська гора за останні 1000 років.
Автор: Maks Poznyak