Він мав дуже рідкісний дар — візуально “бачити” барви музики і “чути” звуки кольорів. Ця особливість зробила його світосприйняття об’ємним, а особистість — талановитою і багатогранною. 11 серпня народився унікальний киянин Флоріан Юр’єв (1929—2021), який залишив помітний слід в історії міста. І хоча він з’явився на світ не у Києві, а у далекому Сибіру, де у засланні перебував його батько — саме Києву Юр’єв віддав левову частину свого 92-річного життя, полюбивши наше місто всім серцем і залишившись тут до кінця своїх днів.
Батько Флоріана — Ілля Захар’їн-Юр’єв — був інтелігентом і вченим. Результати його досліджень з генетики не сподобалися владі і за це Флоріанового батька вислали до Сибіру. Там Ілля зустрів Марію — доньку шамана древнього тунгуського народу (евенків). Ілля і Марія покохали одне одного, одружилися, і від їхнього кохання народився майбутній киянин Флоріан.
Саме зі спогляданням північного сяйва під час сибірського дитинства у засланні, Флоріан Юр’єв пов’язував розвиток у себе кольорового слуху. Науковою мовою цей дар називається “синестезія” — коли людина сприймає й іншими органами чуття явище, характерне лише для якогось одного певного органу. Пізніше здібність “бачити” музику і “чути” кольори — суттєво вплине на творчість і наукову діяльність Юр’єва.
Кольоровий слух Юр’єва спонукав його до успішних наукових досліджень, за які Флоріан цілком міг отримати Нобелівську премію… якби не радянський режим.
Юр’єв розробив власну теорію “музики кольору”. А у 1960-х вченому-митцю вдалося довести органічну природу кольоросприйняття, що забезпечується наявністю двох кольорових й одного чорно-білого каналів бачення в зорових нервах людини. Але радянська влада відкинула дослідження Флоріана. А невдовзі тріо британських вчених-фізіологів (Рагнар Граніт, Холден Хартлайн, Джордж Уолд) фактично підтвердило правоту киянина і отримало за свою роботу Нобелівську премію.
Кольоровий слух також став поштовхом до розробки проєкту унікального світломузичного театру у відомій столичній будівлі, яку кияни нарекли “Летючою тарілкою”. За допомогою технологій, Флоріан Юр’єв волів показати людям кольорову музику, яку природно бачив він сам… Але не судилося. КДБ використало неординарну будівлю для власних потреб, тому світломузичний зал з унікальними властивостями та ідеальною акустикою ніколи не застосовувався для показів сітломузичних шоу.
“Летюча тарілка” — далеко не єдиний у Києві слід архітектора Флоріана Юр’єва. Він також брав участь у проєктування наземної частини станції метро “Хрещатик”, зокрема, популярного за радянських часів ресторану “Метро”. Частина мікрорайону “Нивки” — теж робота Флоріана Ілліча. Створений Юр’євим герб Києва — був гербом столиці понад чверть століття (1969 — 1995). Флоріан також був співавтором меморіальної дошки Аллі Горській на вулиці Терещенківській і пам’ятника репресованим художникам на Вознесенському узвозі.
Окрім архітекторської діяльності, талановитий киянин власноруч створив понад три десятки унікальних скрипкових музичних інструментів. Цьому ремеслу Флоріан навчався у представників італійської кремонської школи. Саме представником кремонської школи був легендарний скрипковий майстер Антоніо Страдіварі. Тож Флоріана Юр’єва цілком можна називати “Київським Страдіварі”.
А ще він писав музику, картини, вірші.
Окремої уваги заслуговує створений Юр’євим унікальний алфавіт під назвою “кольоропис”, на який теж вплинуло його сибірське дитинство. Окрім кольорового слуху, Флоріан бачив кольоровими і графічні символи — літери. Ця форма синестезії носить назву “графемно-кольорова”. Як і деякі інші діти, в дитинстві Флоріан вигадав власні секретні символи і мову. Спогади про дитячі шифровки вкупі з графемно-кольровою синестезією — підштовхнули до створення “кольоропису”, за допомогою якого митець написав немало віршів.
Це далеко не все, що робив унікальний митець і вчений, про життя, діяльність та особисту філософію якого можна розповідати дуже довго.
Наприкінці життя 90-річний Флоріан досить успішно боровся не тільки проти онкологічного захворювання, але і проти будівельної мафії, що намагалася загарбати його “Летючу тарілку”. Всупереч прогнозам лікарів, Юр’єв прожив набагато довше, ніж йому передрікали. А його “тарілка” отримала статус пам’ятки архітектури.
У 2021 році про боротьбу Юр’єва було знято документальний фільм “Нескінченність за Флоріаном”. За словами режисера Олексія Радинського, фільм скоро вийде в український прокат.
Фото Олексія Бикова зі спільноти “Свідки Флоріана”: 90-річний Флоріан Юр’єв у власній квартирі-майстерні на Лісовому масиві.
————–
Автор: Maks Poznyak