Good morning, good morning,
Good morning to you!
Good morning, good morning,
I am glad to see you!
Одного разу, десь на початку 90-х, нашу школу відвідали англомовні місіонери, що приїхали начебто з самісінької Великобританії. Вони нам тоді розповідали щось про Бога, та ще про багато чого іншого, зараз навіть вже і не згадаю про що. Наприкінці виступу, наша вельмишановна вчителька англійської, яку до речі, дуже цінували за нетрадиційний підхід до викладання мови, задала їм якесь запитання, що викликало незручну паузу… Повторивши його ще раз вона, все ж, отримала відповідь одного з місіонерів: – «I’m sorry, but I don’t understand you». Навколо знову повисла напружена тиша, та з подачі вчителя праці вона швидко перетворилася на живе обговорювання проблем вічного життя.
А, коли вони поїхали, по школі ще довго ходили чутки, начебто то були не справжні англійці, а якісь шарлатани…