Його величні та суворі контури різко виділяються із загальної архітектури міста. Високі стрілоподібні вежі, спрямовані в нескінченне небо, своїми гострими шпилями нагадують грізний замок, що стоїть на підступах кордонів між добром і злом…
Фундамент костелу був закладений у 1899 році, автором ескізного проєкту став Станіслав Воловський студент Петербурзького Інституту цивільних інженерів. Керівником проєкту призначили досвідченішого і не менш знаменитого на той час архітектора, киянина польського походження, В.В. Городецького. Нагляд за зведенням храму здійснювався спеціальним комітетом на чолі з Л.М. Янковським.
Будівництво тривало довгих 10 років, після завершення яких, 6 грудня 1909 року, відбулося освячення нового Римо-католицького костелу імені Св. Миколая.
Зведення костелу проводилося завдяки зібраним коштам приватних осіб, сума пожертвувань яких на початок 1910 року становила 500 тис. крб.
Будівля костелу має форму довгастого григоріанського хреста, розділеного на три наоси, внутрішня площа якого складає близько 1000 кв. та розрахована на 2000 чол. Фасад, витриманий у строго готичному стилі, прикрашений двома великими та однією маленькою вежами, багатими на чудову ліпнину і витончену скульптуру, що нагадують за своїм зовнішнім виглядом знамениту «Votive Church» у Відні. За стильністю та витонченістю спорудження костелу є справжнім художнім шедевром.
У 1912 році в костелі було встановлено орган, привезений з Австрії фірми «Rieger» Opus 1802, який знаходився на хорах над входом.
Внутрішнє оздоблення костелу виконувалося поступово в міру надходження нових пожертв до 1916 року.
У 1938 році Храм був закритий і пограбований, а духовенство зазнало репресій. Після чого у будівлі були розміщені склади.
1943 року, під час війни, Храм сильно постраждав від артилерійського обстрілу, командування радянської армії хотіло позбавити німців спостережного пункту на вежі. Храм спалахнув, у вогні постраждала дерев’яна обробка.
Однак у 1945 році Національній кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка вдалося успішно відзняти кінострічку «Зигмунд Колосовський». На кадрах відбито ще цілий вівтар і фасад костелу.
Пізніше, з 1946 року після реставрації та капітального ремонту, у костелі святого Миколая розмістився Київський державний обласний архів, а високі стрілчасті вежі «прикрасили» численними антенами для глушення передач закордонних радіостанцій. З цього року орган фірми «Rieger» Opus 1802 безвісти зникає.
У 1956 році Храм святого Миколая був внесений до списку пам’яток архітектури, що охороняються державою, проте вже в 1963 році він був видалений з цього списку, а під будинком почали проводити тунель метро.
Ситуацію змінила 75-та сесія Міжнародного олімпійського комітету, що відбулася 1974 року у далекому Відні. На ній обрали столицею літніх Олімпійських ігор 1980 року Москву. А Москва делегувала проведення частини олімпійських футбольних матчів Києву. Зважаючи на очікуваний наплив іноземних уболівальників і журналістів, було вирішено терміново виселити з костелу архів, зняти з веж глушилки, будівлю відреставрувати та відкрити для відвідувачів.
З 1980 року Миколаївський костел став функціонувати як концертний зал Будинку органної та камерної музики, нині Національний будинок органної та камерної музики України.
У костелі було встановлено новий орган, створений майстрами фірми «Rieger-Kloss» із міста Крнов, Чехословаччини.
У костелі було встановлено новий орган, створений майстрами фірми «Rieger-Kloss» із міста Крнов, Чехословаччини.
Орган має 55 регістрів, розподілених за трьома мануальними та педальними клавіатурами, 3945 труб різних діаметрів, довжиною від 13 міліметрів до 6 метрів, зроблених з металу та дорогих порід дерева.
Створюючи умови для концертної діяльності, Храм було перебудовано відповідно до вимог концертної зали: укладено паркет, на місці головного вівтаря встановлено орган. У нижній частині Храму, де раніше були поховання, були обладнані гардероб, бар, кімнати для артистів, туалети.
Небажаними наслідками для Храму обернулося будівництво лінії метро: у Храмі відчувається вібрація від поїздів, що проходять під ним, у підвальних приміщеннях виникла вологість, на стінах з’явився грибок.
У квітні 1991 року будівлю знову внесли до списку культових споруд, що не підлягають передачі церкви, але 4 січня 1992 р. відбулося урочисте відкриття Храму, на якому були присутні єпископи, священники та понад 1500 вірянин. Освятив Храм єпископ Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський. З того часу приміщення костелу спільно використовуються для проведення концертів та богослужінь.
25 червня 2001 року костел відвідав папа римський Іван Павло ІІ.
У 2003-2006 роках настоятелем костелу був Радослав Змитрович.
2021 рік внаслідок короткого замикання під час нічної репетиції відбувається загоряння органу. Пожежа повністю знищила інструмент.
На щастя обійшлося без людських жертв.
—————————————————————————————————
Его величественные и строгие очертания резко выделяются из общей архитектуры города. Высокие стреловидные башни, устремлённые в бесконечное небо, своими острыми шпилями напоминают грозный замок, стоящий на подступах границ между добром и злом… Фундамент костёла был заложен в 1899 году, автором эскизного проекта стал студент Петербургского Института гражданских инженеров Станислав Воловский. Руководителем проекта назначили более опытного и не менее знаменитого на то время архитектора, киевлянина польского происхождения, В.В. Городецкого. Надзор за возведением храма осуществлялся особым комитетом во главе с Л.М. Янковским. Строительство длилось долгих 10 лет, по завершению которых, 6 декабря 1909 года, состоялось освящение нового Римско-католического костела имени Св. Николая. Возведение костела производилось благодаря собранным средствам частных лиц, сумма пожертвований которых к началу 1910 года составила 500 тыс. руб. Здание костела имеет форму продолговатого григорианского креста, разделенного на три наоса, внутренняя площадь которого составляет около 100 кв.м. и рассчитана на 2000 чел. Фасад, выдержанный в строго готическом стиле, украшен двумя большими и одной маленькой башнями, богатыми великолепной лепниной и строгой скульптурой, напоминающие по своему внешнему виду знаменитую «Votive Church» в Вене. По стильности и изяществу постройки костел представляет собой настоящий художественный шедевр.
В 1912 году в костеле был установлен орган привезенный из Австрии фирмы «Rieger» Opus 1802, который находился на хорах над входом.
Внутреннее убранство костела выполнялось постепенно по мере поступления новых пожертвований вплоть до 1916 года.
В 1938 году Храм был закрыт и разграблен, а духовенство подверглось репрессиям. После чего в здании были размещены склады.
В 1943 году, во время войны, Храм сильно пострадал от артиллерийского обстрела, командование советской армии хотело лишить немцев наблюдательного пункта на башне. Храм загорелся, в огне пострадала деревянная отделка.
Однако в 1945 году Национальной киностудии художественных фильмов имени Александра Довженко удалось успешно отснять киноленту «Зигмунд Колосовский». На кадрах запечатлён ещё целый алтарь и фасад костела…
Позже, с 1946 года после реставрации и капитального ремонта, в костеле святого Николая разместился Киевский государственный областной архив, а высокие стрельчатые башни «украсили» многочисленными антеннами для глушения передач зарубежных радиостанций. С этого же года орган фирмы «Rieger» Opus 1802 бесследно исчезает.
В 1956 году Храм святого Николая был внесен в список памятников архитектуры, охраняемых государством, однако, уже в 1963 году он из этого списка был удален, а под домом начали проводить тоннель метро.
Ситуацию изменила, как ни странно, 75-я сессия Международного олимпийского комитета, состоявшаяся в 1974 году в далекой Вене. На ней выбрали столицей летних Олимпийских игр 1980 года Москву. А Москва делегировала проведение части олимпийских футбольных матчей Киеву. Ввиду ожидавшегося наплыва иностранных болельщиков и журналистов было решено срочно выселить из костела архив, снять с башен глушилки, здание отреставрировать и открыть для посетителей.
С 1980 года Николаевский костёл стал функционировать в качестве концертного зала Дома органной и камерной музыки, ныне Национальный дом органной и камерной музыки Украины.
В костёле был установленный новый орган, созданный мастерами фирмы «Rieger-Kloss» из города Крнов, Чехословакии. У органа 55 регистров, распределённых по трём мануальным и педальной клавиатурам, 3945 труб различных диаметров и длины от 13 миллиметров до 6 метров, сделанных из металла и дорогих пород дерева.
Создавая условия для концертной деятельности, Храм был перестроен в соответствии с требованиями концертного зала: уложен паркет, на месте главного алтаря установлен орган. В нижней части Храма, где раньше находились погребения, были оборудованы гардероб, бар, комнаты для артистов, туалеты. Нежелательными последствиями для Храма обернулось строительство линии метро: в Храме чувствуется вибрация от проходящих под ним поездов, в подвальных помещениях – большая влажность, на стенах – грибок.
В апреле 1991 года здание снова внесли в список культовых сооружений, не подлежащих передаче церкви, но 4 января 1992 г. состоялось торжественное открытие Храма, на котором присутствовали епископы, священники, более 1500 верующих. Освятил Храм епископ Киево-Житомирской диецезии Ян Пурвинский. С тех пор помещения костёла совместно используются для проведения концертов и богослужений.
25 июня 2001 года костёл посетил папа римский Иоанн Павел II.
В 2003—2006 годах настоятелем костёла был Радослав Змитрович.
2021 год в результате короткого замыкание во время ночной репетиции, происходит возгорание органа. Пожар полностью уничтожил инструмент. Обошлось без человеческих жертв
Приобрести работы художника Константина Нагорного можно на сайте «Киевские истории», перейдя по ссылке в магазин. Kiev Art Shop
[…] Краткая история Николаевского костела с рисунком киев… […]