• Ср. Тра 22nd, 2024
Історія, про яку мало хто знає, для мене розпочалася в 90-х роках минулого століття, коли я зустрів київського мандрівника, одного з засновників Київського міського крейсерського яхт-клубу, Дмитра Львовича Бірюковича. Тоді мені, чотирнадцятирічному хлопцеві, було незрозуміло, що поруч з нами, вздовж набережної від мосту Патона до ще недобудованого Південного мосту йшла людина — легенда, яка здійснить кругосвітню подорож на розробленій за власною технологією і самостійно побудованій цементно-сталевій шхуні “Батьківщина”.
Харківський масив тоді тільки починав утворюватися, до відкриття Південного мосту залишалось трохи більше року і метро у цьому напрямку було тільки мрією. Таким чином, єдиним доступним для нас транспортом залишався трамвай, що йшов від Червоної площі до мосту Патона, а далі ще кілька кілометрів пішки, як ми казали “пешкарусом”, до яхт-клубу. Усю дорогу ми разом зі своїм другом Сергієм із захопленням слухали історії мореплавця. Ідучи швидким кроком, чоловік невеликого зросту, тримаючи шкіряний портфель у правій руці, з непідробною живою зацікавленістю розповідав нам про свої пригоди та нові розробки у яхтобудуванні.
Тоді ми вперше дізналися про існування цементних шхун, матеріалом для яких служили залізний каркас, цемент і пісок. Пригадую свій сумнів — як така посудина може триматися на плаву?! Проте яхта із зазначеного матеріалу не тільки добре трималася на воді, вона показувала чудові результати, які відрізняли її за характеристиками від дерев’яних побратимів. Мова йшла про першу у світі цементну яхту “Цементал”, розроблену і побудовану випускником КНУБА Дмитром Львовичем Бірюковичем у далекому 1960 році!
У 61-му році яхта вже була спущена на воду, а в 62-му була здійснена перша подорож з Києва до Херсона і назад. Протягом навігації 1961-62 років яхта зарекомендувала себе як надійний і економічний в обслуговуванні та ремонті засіб пересування на водному просторі. Було кілька випадків зіткнень із різними суднами, включаючи 600-тонну баржу, після чого яхта залишалася неушкодженою, з абсолютно сухими трюмами. Ремонт незначних пошкоджень здійснювався безпосередньо на ходу впродовж 15 хвилин бортовим ремонткомплектом, а саме — цементом і піском. У деяких випадках для цементної суміші використовувалася морська вода, що ніяк не впливало на якість виконаного ремонту. Яхта пережила зимування в крижаних полях, товщина яких досягала 20 сантиметрів.
Усі ці історії ми слухали під час дороги до яхт-клубу від його засновника і поступово заражалися ідеями та пригодами мандрівника. Дійшовши до клубу, ми отримували в розпорядження парусні човни “оптиміст”, після легкого ремонту яких ми із надзвичайним захопленням вчилися ходити під вітрилами, ловлячи легкі потоки вітру.
Декілька разів нам доводилося бути учасниками регат, правда, як юнги та на допоміжних суднах, але це ніяк не впливало на наш настрій. Цілий тиждень на судні, колишньому риболовецькому сейнері “Байт”, з ночівлею у різних місцях та зупинками на необжитих островах Дніпра. Річкова романтика… що ще потрібно для хлопців?!
Повертаючись до клубу, ми продовжували брати участь у будівництві цементно-сталевої шхуни “Батьківщина”, яка готувалася до кругосвітньої мандрівки. Щиро кажучи, з нас були так собі помічники. Ми то і діло втікали покататися на “оптимістах”, або влаштовували імпровізовані змагання на саморобних міні яхтах, зроблених власноручно з пінопласту та целофану.
Таким чином, через деякий час, у 91-му році, непомітно для нас, разом з проголошенням незалежності України, “Батьківщина” була спущена на воду. Почалися перші випробування, під час яких були усунені дрібні недоліки. Згодом, з’явилася стійка впевненість — шхуна готова до кругосвітньої подорожі.
У 2000 році Дмитро Львович організував кругосвітню експедицію під назвою “Хай світ пізнає Україну“. У період з 2000 по 2004 роки шхуна “Батьківщина” подолала маршрут, що відповідає відстані в 1,5 довжини екватора. Вона відвідала чотири континенти, 14 країн і 70 портів, була у водах трьох океанів, численних морів, п’яти Великих озер на півночі США, шести річок, включаючи величезну Міссісіпі, та восьми каналів. Це був довгий шлях зі штормами та штилями, переповнений пригодами та небезпеками, з поломкою GPS та блуканнями по Атлантиці…
Якось в Туреччині капітана “Батьківщини” запитали, що це за дивний прапор майорить на щоглі. Тоді команда зробила стенд з картою та короткою інформацією про Україну: столиця, кількість населення, національна валюта та пришвартовуючись у різних портах, виставляла його на палубі.
Коли “Батьківщина” дісталася берегів США, новина про експедицію з’явилася на перших сторінках Los Angeles Times та The New York Times. Американці дивувалися — як на такому судні можна перепливти океан.
Ближче до завершення експедиції фінансовий запас команди вичерпався, шхуні “Батьківщина” був потрібен ремонт для повернення на Батьківщину.
Дмитрові Львовичу через посольство довелося подати сигнал “SOS”, але влада мовчала. Тоді він звернувся до лідера впливової на той час політичної партії з однойменною назвою. Отримавши відмову, він приймає нелегке рішення залишити шхуну на чужині та разом з командою повертається додому…
26 червня 2021 року на 85-му році пішов з життя у свій останній похід наставник і вчитель, невтомний мореплавець Дмитро Львович Бірюкович. Вічна Пам’ять!
Що стосується яхти “Цементал”, то з нею все гаразд. Яхта базується в Дніпрі і до цього часу на плаву, щиро приймає на свій борт любителів річкових прогулянок.
Примітка — у 68-му році братам Бірюковичам Костянтину і Дмитру вдалося створити першу в СРСР громадську спортивну організацію яхтсменів Києва — Київський міський крейсерський яхт-клуб.
Олег Коваль, 2020

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

5 1 голос
Рейтинг статті
Facebook Profile photo

Від Олег Коваль

Модератор. Всі тексти на сайті в авторської редакції.

Залишити відповідь

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
0
    0
    Ваш кошик
    Ваш кошик порожнійПовернутися в магазин