Фотографії одного з найвідоміших фотографів Києва Олександра Ранчукова заворожуюче впливають на пам’ять старожилів-киян. На них, завмерши, закарбувалося життя, колись заховане за непідйомною завісою радянської країни. На фото відкривається все: від кудись поспішаючих перехожих, які пересуваються вулицями Києва зі своїми турботами, до нерухомих фасадів вікових будинків з дивовижною архітектурою, химерних порталів-арок дворових проходняків, парадних з масивними різьбленими дверима. Дивно, всі фотографії зроблені на фотоплівці. Фотограф подібно алхімікові готував всі розчини, проявляючи плівку, ретельно її сушив, вибирав найвдаліші кадри і виявляв їх на папері, фіксуючи і закріплюючи те, що буде жити у віках, що буде розбурхувати нашу пам’ять, допомагаючи згадувати щасливі дні безтурботного дитинства, блискучої юності та мудрої зрілості.
———————————————————
Фотографии одного из самых известных фотографов Киева Александра Ранчукова завораживающе воздействуют на память старожилов-киевлян. На них, застыв, запечатлелась жизнь, когда-то спрятанная за неподъёмной занавесью страны советов. На фото открывается все: от куда-то спешащих прохожих, передвигающихся по улицам Киева со своими заботами, до неподвижно стоящих фасадов вековых домов с диковинной архитектурой, причудливых порталов-арок дворовых проходняков, парадных с массивными резными дверями. Удивительно, все фотографии сделаны на фотопленке. Фотограф подобно алхимику готовил все растворы, проявляя пленку, тщательно её сушил, выбирал самые удачные кадры и проявлял их на бумаге, фиксируя и закрепляя то, что будет жить в веках, что будет будоражить нашу память, помогая вспоминать счастливые деньки беззаботного детства, блестящей юности и мудрой зрелости.
Дуже прошу не перекладайте комп’ютером бо виходить не дуже красиво. Фото кращі за текст!