• Чт. Бер 28th, 2024

Ігор Трохименко

Ігор Трохименко.
Художник-аквареліст.
Переїхав до Києва у 2001 році, де проживаю до сьогоднішнього дня.
Місто сподобалося не зразу, але зараз відчуваю себе саме киянином, дуже люблю його вулички та людей.

Чому почав малювати?
У якийсь момент відчув, що втрачаю здатність радіти  та отримувати задоволення від того, чим займаюсь, а поглянувши вглиб себе, не побачив нічого кращого від живопису, яким трішки займався у дитинстві.

Чому саме акварель?
Акварель вибрав свідомо – це одна з найважчих технік у живописі, але й одна з самих чарівних: роботи, виконані аквареллю, завжди привертають мою увагу за легкість, прозорість та максимальну наближеність до самої суті життя – з неповторністю кожного моменту та наповненістю світлом та кольором.

Чому цікавлять насамперед пейзажі?
Я переконаний, що життя навкруги нас наповнене красою , яку тільки потрібно бачити, слухати, відчувати, а витвори природи завжди довершені за структурою, кольором та композицією, чого не скажеш про результат діяльності людини ( за рідким виключенням).

Одне з найулюблених моїх занять – це гуляти вулицями міста, знайти затишний куток за столиком у кафе та спостерігати життя навколо – як сонце підсвічує гармонійну лінію міського ландшафту;
як утворюються чудернацькі тіні, схожі на казкових персонажів;
як неспішно і приглушено спілкується старенька пара, бережно підтримуючи один одного;
як чутливо та лагідно цілуються молодята, абсолютно не зважаючи на людей поруч;
як весело та життєрадісно верещить малеча, просто радіючи життю… І часто приходить бажання вихопити цей згусток життя і перенести на папір за допомогою акварелі, бо саме вона для мене і уособлює життя – неповторне, кольорове, прозоре …
Як на мене, сьогоднішній Київ недостатньо відтворений у акварельних роботах сучасників, а він заслуговує на більше… Своїми роботами в міру можливостей заповнюю цей недолік.

Я люблю малювати на пленері, це для мене справжнє задоволення. Ніяка фотографія чи відео не передасть ту кольорову гаму і стан природи у певний момент, врешті-решт мій настрій у цю мить теж відображується у роботі і це зразу відчувається.

  • Домівка
  • Листівка “Вечір на набережній Подолу”

Ігор Трохименко

Ігор Трохименко.
Художник-аквареліст.
Переїхав до Києва у 2001 році, де проживаю до сьогоднішнього дня.
Місто сподобалося не зразу, але зараз відчуваю себе саме киянином, дуже люблю його вулички та людей.

Чому почав малювати?
У якийсь момент відчув, що втрачаю здатність радіти  та отримувати задоволення від того, чим займаюсь, а поглянувши вглиб себе, не побачив нічого кращого від живопису, яким трішки займався у дитинстві.

Чому саме акварель?
Акварель вибрав свідомо – це одна з найважчих технік у живописі, але й одна з самих чарівних: роботи, виконані аквареллю, завжди привертають мою увагу за легкість, прозорість та максимальну наближеність до самої суті життя – з неповторністю кожного моменту та наповненістю світлом та кольором.

Чому цікавлять насамперед пейзажі?
Я переконаний, що життя навкруги нас наповнене красою , яку тільки потрібно бачити, слухати, відчувати, а витвори природи завжди довершені за структурою, кольором та композицією, чого не скажеш про результат діяльності людини ( за рідким виключенням).

Одне з найулюблених моїх занять – це гуляти вулицями міста, знайти затишний куток за столиком у кафе та спостерігати життя навколо – як сонце підсвічує гармонійну лінію міського ландшафту;
як утворюються чудернацькі тіні, схожі на казкових персонажів;
як неспішно і приглушено спілкується старенька пара, бережно підтримуючи один одного;
як чутливо та лагідно цілуються молодята, абсолютно не зважаючи на людей поруч;
як весело та життєрадісно верещить малеча, просто радіючи життю… І часто приходить бажання вихопити цей згусток життя і перенести на папір за допомогою акварелі, бо саме вона для мене і уособлює життя – неповторне, кольорове, прозоре …
Як на мене, сьогоднішній Київ недостатньо відтворений у акварельних роботах сучасників, а він заслуговує на більше… Своїми роботами в міру можливостей заповнюю цей недолік.

Я люблю малювати на пленері, це для мене справжнє задоволення. Ніяка фотографія чи відео не передасть ту кольорову гаму і стан природи у певний момент, врешті-решт мій настрій у цю мить теж відображується у роботі і це зразу відчувається.

Відображаються усі з 12 результатів

1
    1
    Ваш кошик